Епоха MILKIT.
Мандруючі іншими містами та місцинами ми цікавимось насамперед характерними ознаками, що відрізняють ці місця від звичних нам антуражів. Нові пейзажі, нові люди, нові враження... А ці пейзажі і, головне (!), ЛЮДИ є сіллю і енергією цих місць. І не важливо, наскільки відомі вони поза межами цього прайду, важливо що вони його СУТЬ. Вінницький гурт MILKIT вже легенда, оскільки творить свою енергію вже 9 років. Для життя окремої людини це ціла епоха. Епоха MILKIT. Наші кореспонденти зустрілись з фронтменом команди Денісом Токарчуком...
-
Привіт, Денисе. Багато музикантів рівняються на когось, у них з дитинства є улюблені гурти, тому вони й створюють свої. У тебе були в дитинстві кумири, або ж ким ти захоплюєшся зараз?
-
Прямо кумирів не було, але були гурти, які мені дуже подобались і подобаються по сьогоднішній день, гурти, які надихали на створення свого гурту. Вони навіть визначили наш напрямок музики. В першу чергу – це «Nirvana». Мені було десь років 15-16, скачував записи з камер 90-х років, переслуховував, дивився, як група вела себе на сцені. Також «Deep Purple», «Led Zeppelin» – гурти, завдяки яким я знайомився з рок-музикою. Однокласники зазвичай слухали клубну музику, чи просто популярну, а мене тоді батько підсадив на «Deep Purple», «Rainbow», пізніше «Alice in Chains», «Arctic Monkeys» велику роль зіграли. З новіших «Kaiser Chiefs», «Kings of Leon». Коли я більш-менш сформувався, як музикант, то в цих гуртах я бачив, якісь нові звуки, нові «вильоти», і ти хочеш, не хочеш, а нове для себе береш.
-
А зараз ти на чому граєш?
-
На гітарі.
-
Не пробував у дитинстві на інших інструментах грати?
-
Ну я ще трохи граю на барабанах, але часу не вистачає займатися. Я почав грати на гітарі, тому, що вона вдома була. Я сідав перед магнітофоном, вмикав пісні гурту «Кіно», і намагався просто підібрати щось. Пам’ятаю батько показав декілька акордів, і відштовхуючись від того, що я знав – старався просто щось скопіювати. Оскільки вдома була гітара, то з самого дитинства для мене це було щось цікаве. Я до неї завжди ліз, а батько трохи забороняв мені, тому що його діставало кожного разу її настроювати (сміється).
-
Цікаво, коли альбом тематичний. Наприклад у гурту «КіШ» є альбом під назвою «ТОДД», у якому всі пісні у хронологічному порядку розповідають історію одного персонажа. Не думаєш зробити альбом про Бандеру?)
-
Чесно кажучи ні, тому що ніколи не задумувався над тематикою. Ми навіть коли писали альбом «Амстердам», довго не могли придумати назву для нього і придумати обкладинку. Багато друзів, які ходять на наші концерти, кажуть мені, що у нас майже у кожній пісні щось про любов є, але я думаю, що у нас пісні на різні теми. Коли я пишу пісню, то пишу її під впливом своїх емоцій або подій, які на мене вплинули. Це просто ось так от (клацає пальцями) і щось «вистрілило». Я не ставлю собі ціль написати пісню про щось. Просто щось пережив, щось побачив, щось обдумав і це «вилилось» у пісню. Немає заданої тематики, навіть про одну пісню не можу говорити, не те, щоб про цілий альбом.
-
А майбутній альбом уже на підході?
-
Зараз трохи поменшало часу, щоб працювати над музикою, але є пісні, які ми хочемо записати. Чи виллється це у альбом…буде видно. Пісні є, записати можна, але щоб записати альбом потрібно пройти безліч сходинок і вирішити багато питань.
-
А віддаєш ти перевагу соціальній тематиці, чи все таки тематиці кохання?
-
Чесно скажу – з соціальної тематики, навіть якщо щось прийде в голову – стараюсь не писати.
-
У тебе є хороша пісня «Відрада», де ти «чіпляєш» проблеми країни, свої проблеми і відрадою для тебе є удари по струнах. Звучить класно і ідея хороша.
-
Дякую, але чесно скажу – не дуже полюбляю, коли хтось співає соціальні пісні. Дуже рідко їх слухаю і сам стараюсь не писати, тому що ця тема для мене занадто серйозна. Коли ми на концертах граємо, то у нас панує атмосфера «безудержного веселья», всі скачуть, стрибають, а потім ти починаєш співати про щось серйозне… це не дуже вливається у цю атмосферу. Ці пісні вганяють у невеселий настрій, тому хочеться співати щось веселе, оптимістичне, про любов. Часто приходять думки соціальні, у голові формуються якісь стрічки, які можна записати.
-
Коли уже «накипить»?
-
Так, от «Відрада» прийшла коли дістало, вона у мене «крутилася» і я її не міг не написати. Я просто ходив і ці слова самі з мене вилітали.
-
Ти сказав про «безудержное веселье». Під час виступу на концерті робив щось ненормальне? Стрибав у натовп, чи розбивав гітару… об барабанщика? Які найдрайвовіші моменти?
-
Різне було, одразу і не згадаєш. Вибігав у натовп, валявся з гітарою на підлозі між людьми. Інколи стрибаю, на коліна падаю, об мікрофонну стійку гітарою граю. Я ніколи не планую цього, усе само по собі виходить. Багато залежить від публіки. Ти бачиш, як люди тебе сприймають, якщо ти зміг «розкачати» публіку, якщо ти бачиш, що ти граєш і пісні не ідуть в пустоту, вони сприймаються і тобі віддається енергетика – тоді хочеться, щось чудити і дуріти на сцені. Бували такі концерти, коли ти граєш, а публіка не сприймає. Коли ми починали, то старались грати скрізь, де тільки можна було, тому не завжди грали там, де треба було. Це з досвідом приходить. Коли ти граєш, а публіка чекає від тебе «Дзідзьо», то ти перед ними і не пострибаєш, ти просто граєш.
-
Чому «Milk’It»?
-
Коли ще «ВКонтакте» був дозволений, у нас було ціле обговорення. Ми сиділи вдома, переписувались, про те, яку назву взяти. У нас спочатку не було назви, тому перший концерт ми грали під назвою «Without name». Потім виявилось, що під цією назвою є з десяток гуртів і ми вирішили перейменуватися (сміється). Є список з варіантами, як ми могли б називатися. А потім згадали пісню «Milk It» («Nirvana»), вона драйвова і класна. Після цього ми вирішили, що будемо так називатись.
-
У багатьох музикантів є свої «причуди». Хтось збирає пам’ятні медіатори, хтось старі музичні інструменти, Елтон Джон колекціонує окуляри. У тебе немає своїх «фішок»?
-
Ніколи не задавався такими видуманими «причудами» (сміється). Просто роблю те, що хочу. Ніколи не маю задуманого плану виходити на концерт кожен раз з новим браслетом, чи збирати спідню білизну фанаток – такого немає (знову сміється). Я з дитинства колекціонування не розумів. Коли мої друзі щось колекціонували, я також намагався щось колекціонувати, але швидко втрачав інтерес. Тому з колекціонуванням у мене не склалось.