Новини

Епоха MILKIT.
20.06.2018р. 626 Автор: Руслан Руденький та Артем Леваднюк
Епоха MILKIT.

Мандруючі іншими містами та місцинами ми цікавимось насамперед характерними ознаками, що відрізняють ці місця від звичних нам антуражів. Нові пейзажі, нові люди, нові враження... А ці пейзажі і, головне (!), ЛЮДИ є сіллю і енергією цих місць. І не важливо, наскільки відомі вони поза межами цього прайду, важливо що вони його СУТЬ. Вінницький гурт MILKIT вже легенда, оскільки творить свою енергію вже 9 років. Для життя окремої людини це ціла епоха. Епоха MILKIT. Наші кореспонденти зустрілись з фронтменом команди Денісом Токарчуком...

  • Привіт, Денисе. Багато музикантів рівняються на когось, у них з дитинства є улюблені гурти, тому вони й створюють свої. У тебе були в дитинстві кумири, або ж ким ти захоплюєшся зараз?
  • Прямо кумирів не було, але були гурти, які мені дуже подобались і подобаються по сьогоднішній день, гурти, які надихали на створення свого гурту. Вони навіть визначили наш напрямок музики. В першу чергу – це «Nirvana». Мені було десь років 15-16, скачував записи з камер 90-х років, переслуховував, дивився, як група вела себе на сцені. Також «Deep Purple», «Led Zeppelin» – гурти, завдяки яким я знайомився з рок-музикою. Однокласники зазвичай слухали клубну музику, чи просто популярну, а мене тоді батько підсадив на «Deep Purple», «Rainbow», пізніше «Alice in Chains», «Arctic Monkeys» велику роль зіграли. З новіших «Kaiser Chiefs», «Kings of Leon». Коли я більш-менш сформувався, як музикант, то в цих гуртах я бачив, якісь нові звуки, нові «вильоти», і ти хочеш, не хочеш, а нове для себе береш.
  • А зараз ти на чому граєш?
  • На гітарі.
  • Не пробував у дитинстві на інших інструментах грати?
  • Ну я ще трохи граю на барабанах, але часу не вистачає займатися. Я почав грати на гітарі, тому, що вона вдома була. Я сідав перед магнітофоном, вмикав пісні гурту «Кіно», і намагався просто підібрати щось. Пам’ятаю батько показав декілька акордів, і відштовхуючись від того, що я знав – старався просто щось скопіювати. Оскільки вдома була гітара, то з самого дитинства для мене це було щось цікаве. Я до неї завжди ліз, а батько трохи забороняв мені, тому що його діставало кожного разу її настроювати (сміється).
  • Цікаво, коли альбом тематичний. Наприклад у гурту «КіШ» є альбом під назвою «ТОДД», у якому всі пісні у хронологічному порядку розповідають історію одного персонажа. Не думаєш зробити альбом про Бандеру?)
  • Чесно кажучи ні, тому що ніколи не задумувався над тематикою. Ми навіть коли писали альбом «Амстердам», довго не могли придумати назву для нього і придумати обкладинку. Багато друзів, які ходять на наші концерти, кажуть мені, що у нас майже у кожній пісні щось про любов є, але я думаю, що у нас пісні на різні теми. Коли я пишу пісню, то пишу її під впливом своїх емоцій або подій, які на мене вплинули. Це просто ось так от (клацає пальцями) і щось «вистрілило». Я не ставлю собі ціль написати пісню про щось. Просто щось пережив, щось побачив, щось обдумав і це «вилилось» у пісню. Немає заданої тематики, навіть про одну пісню не можу говорити, не те, щоб про цілий альбом.
  • А майбутній альбом уже на підході?
  • Зараз трохи поменшало часу, щоб працювати над музикою, але є пісні, які ми хочемо записати. Чи виллється це у альбом…буде видно. Пісні є, записати можна, але щоб записати альбом потрібно пройти безліч сходинок і вирішити багато питань.
  • А віддаєш ти перевагу соціальній тематиці, чи все таки тематиці кохання?
  • Чесно скажу – з соціальної тематики, навіть якщо щось прийде в голову – стараюсь не писати.
  • У тебе є хороша пісня «Відрада», де ти «чіпляєш» проблеми країни, свої проблеми і відрадою для тебе є удари по струнах. Звучить класно і ідея хороша.
  • Дякую, але чесно скажу – не дуже полюбляю, коли хтось співає соціальні пісні. Дуже рідко їх слухаю і сам стараюсь не писати, тому що ця тема для мене занадто серйозна. Коли ми на концертах граємо, то у нас панує атмосфера «безудержного веселья», всі скачуть, стрибають, а потім ти починаєш співати про щось серйозне… це не дуже вливається у цю атмосферу. Ці пісні вганяють у невеселий настрій, тому хочеться співати щось веселе, оптимістичне, про любов. Часто приходять думки соціальні, у голові формуються якісь стрічки, які можна записати.
  • Коли уже «накипить»?
  • Так, от «Відрада» прийшла коли дістало, вона у мене «крутилася» і я її не міг не написати. Я просто ходив і ці слова самі з мене вилітали.
  • Ти сказав про «безудержное веселье». Під час виступу на концерті робив щось ненормальне? Стрибав у натовп, чи розбивав гітару… об барабанщика? Які найдрайвовіші моменти?
  • Різне було, одразу і не згадаєш. Вибігав у натовп, валявся з гітарою на підлозі між людьми. Інколи стрибаю, на коліна падаю, об мікрофонну стійку гітарою граю. Я ніколи не планую цього, усе само по собі виходить. Багато залежить від публіки. Ти бачиш, як люди тебе сприймають, якщо ти зміг «розкачати» публіку, якщо ти бачиш, що ти граєш і пісні не ідуть в пустоту, вони сприймаються і тобі віддається енергетика – тоді хочеться, щось чудити і дуріти на сцені. Бували такі концерти, коли ти граєш, а публіка не сприймає. Коли ми починали, то старались грати скрізь, де тільки можна було, тому не завжди грали там, де треба було. Це з досвідом приходить. Коли ти граєш, а публіка чекає від тебе «Дзідзьо», то ти перед ними і не пострибаєш, ти просто граєш.
  • Чому «Milk’It»?
  • Коли ще «ВКонтакте» був дозволений, у нас було ціле обговорення. Ми сиділи вдома, переписувались, про те, яку назву взяти. У нас спочатку не було назви, тому перший концерт ми грали під назвою «Without name». Потім виявилось, що під цією назвою є з десяток гуртів і ми вирішили перейменуватися (сміється). Є список з варіантами, як ми могли б називатися. А потім згадали пісню «Milk It» («Nirvana»), вона драйвова і класна. Після цього ми вирішили, що будемо так називатись.
  • У багатьох музикантів є свої «причуди». Хтось збирає пам’ятні медіатори, хтось старі музичні інструменти, Елтон Джон колекціонує окуляри. У тебе немає своїх «фішок»?
  • Ніколи не задавався такими видуманими «причудами» (сміється). Просто роблю те, що хочу. Ніколи не маю задуманого плану виходити на концерт кожен раз з новим браслетом, чи збирати спідню білизну фанаток – такого немає (знову сміється). Я з дитинства колекціонування не розумів. Коли мої друзі щось колекціонували, я також намагався щось колекціонувати, але швидко втрачав інтерес. Тому з колекціонуванням у мене не склалось.