Музикант, дизайнер, творець арт-центра «Я Галерея» Павло Гудімов фактично зустрічатиме гостей "ГогольFest", який пройде 21-29 вересня на заводі на Видубичах. Перше, що вони побачать у фестивальній галереї в півтори тисячі промзонівських метрів – це арт-проект, який придумав, підбирає та організовує Павло.

- Є вже легенда, що ти захопився калюжами на підлозі величезного цеху, де пройде "ГогольFest"?

- Якщо калюжі будуть – прекрасно. Можна буде ще додати звук крапель дощу. У цьому проекті буде велика частка фану, розваги. Він буде легким, але не легковажним. У нас дуже багато прекрасних художників, які вже досить відомі. Але мають бути ще відомішими, щоб нести оце прекрасне і надихаюче відчуття свята.

- Чи можеш вже зараз назвати якісь імена та ідеї?

- Дуже умовно, розділимо всю програму на чотири напрямки. Перший – міфотворчість, народна мудрість навіть. Наприклад, рецепти щасливого життя, які супроводжують роботи Андрія Сагайдаковського: «Тримай ноги в теплі», «Далеко у воду не заходь» і так далі. Лаконічні і влучні, неперевершені, бо просто нема чого додати. Другий – краєвид, абсолютно невід’ємний від України, навіть на фонетичному рівні. Тут будуть масштабні інсталяції Олександра Бабака, такі собі пост-пейзажі. Монументальні роботи розміром 6х2,20 метри, які довго пролежали в архівах. Розмір приміщення заводу дає нам прекрасну можливість все показати. Далі – постійна дія. Українці не звикли без діла сидіти, вони взагалі такі кіпішні. І це дає їм квиточок у майбутнє. І звичайно – краса, постійний потяг до краси. Естетика. Матеріальність об’єкту. Фантастичний проект Тіберія Сільваші «Перший жест».

- Про перший жест. Засновник фестивалю Влад Троіцький роздумує, чи не поставити Юдіфь – історію про дівчину, яка врятувала рідне місто, коли вже всі здалися.

- Владу вдалося зібрати на цьому фестивалі «толоку», людей зацікавлених, які спільно вирішують робити важливе і потрібне. І роблять.

Насправді не буває поганих часів, бувають складні ситуації. Зараз, звісно, перехідні часи, але це мною особисто сприймається більше позитивно, бо більше проявляє сутність усього. Наприклад, у селі Білогородка, там у мене дача, був дуже страшний, брудний, закинутий дитячий майданчик. Собаки там жили, одночасно діти там гралися. Словом, сором було дивитися. Якось один із сусідів повісив там об’яву: дорогі сусіди, давайте щось з цим зробимо. І цього було достатньо: за місяць ми його почистили, переробили, дизайнерські такі елементи поставили, лавки у вигляді скринь. Я трохи проектував. І тепер всі ходять і кажуть: краса, супер. І ця краса не залежить від того, погані чи добрі часи, складно чи просто, не залежить від економічної та політичної ситуацій. А залежить виключно від цього вибору: робити чи не робити. Бо чекати не треба ні від кого. Заробив грошей – зроби щось хороше. Купи в художника картину, посади дерево десь не на приватній території, сходіть у музей компанією, відвези дітей (не тільки своїх) у кіно… Не чекай! Бо художники якраз ті люди, що не чекають. Вони ніколи не кажуть: буду працювати лише коли передоплата буде Ні. Їм цікаво і тому вони це роблять. А в їх результатах є і для нас підказки, як робити цей світ кращим.

Джерело: Хвиля української музики «Молоде радіо»