З епізоду, коли войовничі християни Єгипту вбили науковицю Гіпатію Олександрійську минуло багато часу, проте, попри пізніші наукові успіхи Марії Клодовської-Кюрі, Розалінд Франклін, кіношної красуні та біофізика Геді Ламар, україських науковиць медикині Софії Окунської, кібернетикині Катерини Ющенко (не плутати з Дружиною Віктора Ющенка), партріархальне ставлення до розумних жінок змінилось не суттєво.

Чоловіки переважно остерігаються такої гендерної конкуренції, але вже призвичаїлись до того, що «homo feminus» все більш впевнено посідають різноманітні шаблі та поверхи соціальних конструкцій. І це їм абсолютно не заважає бути бажаними, привабливими, сексуальними, хіба що вони потребують більше справжньої партнерської рівноправної уваги. 

До чого це я? Минулого тижня світ відзначав «День Жінки Науковиці». Для спільних рефлексій, аргументованого обговорення і просто побутових теревенів, я запросив до етеру професорку Вінницького медуніверситету, науковицю, з принаймні європейським ім'ям в галузі її наукових інтересів, Вікторію Родінкову.

З панною Вікторією ми спробували обговорити роль української науковиці та стан української науки. Воєнний час наклав на нашу розмову свою драматичну тінь, але це не завадило нам разом радіти успіхам українських науковиць і побиватись стосовно фінансування науки. 

А загалом, маю зупинити свій письмовий потік і запропонувати вам послухати наш, представлений нижче, подкаст з Вікторією Родінковою.